top of page
  • Writer's pictureDeineko Photography

Вчити чи не вчити

Updated: Jun 5, 2023


Поговоримо про приватні уроки фотографії


Ритм сучасного розвитку прискорює всі процеси, і фотографія тут не виключення. Конкурентами стають не інші фотографи, а якісні камери смартфонів, програмне забезпечення та численні ресурси, де можна освоїти все - від технічних даних фотокамери, історії мистецтва, композиції до порад щодо організації виставки.


І я часто була тої ж думки, що і Борис Гребєнщиков (в перекладі):

Два крила по плечах

Заважають мені спати ночами

А вчити літати - інструкторів тьма.

Лише ледачий не вчить


Проте, до мене час від часу зверталися з проханням про індивідуальні уроки провести майстер-клас для студентів-фотографів, навчити робити хороші знімки телефоном, знімати діток чи ж познайомити зі світом фотографії.

І тоді переді мною поставало питання, а що я можу показати людям нового та цікавого?


І тоді я зверталася до навиків, які штучний інтелект не може замінити - натхнення, інспірації, естетичного сприйняття і людської комунікації.

В ході таких занять я побачила, що очевидні для мене речі можуть стати відкриттям для інших. Глянути глибше, спробувати інакше, підсвітити людині її сильні сторони чи таланти, провести на шляху її творчості чи роботи.

Часто, коли ми розбирали технічні сторони створення фотографій виникало питання, чому одна світлина чіпляє більше ніж інша, хоча чисто логічно вона програє?


Цьому відчуттю навчити важко. Але коли воно торкає, виникає синергія і естетичне взаєморозуміння, це відчутно. Одним з моїх найвпливовіших вчителів на шляху фотографії був Олександр Ляпін. Після його лекцій я виходила на зовні і починала бачити. Бачити і відчувати символізм, гармонію та надлогічну взаємодію простору. Фотоапарат ставав продовженням його відчуття і світлини, зроблені після таких зустрічей ще досі лежать в моєму портфоліо.


В цьому році я робила виклад приурочений до дня жінок, де розповідала про долі і творчий шлях жінок-фотографинь. Від не відомої при житті вуличної фотографині Вівіан Майер, складної долі Діани Арбус, до шляху стильної фешн-довгожительки Ліліан Басман, української фото-етнографині Параски Плитки-Горицвіт... Список довгий і наповнений різними цікавими фактами, символізмом та естетикою. І звісно ж, роллю у мистецтві світло-писання.


Що ж практичного можу порадити прямо зараз?


Напевно - тренувати надивленість. Надивленість - це процес переглядання якісних (відомих) робіт. Не лише фотографічних, але і мистецтва загалом. Відвідування вистав, і навіть спектаклів, концертів, читання книг. Адже мистецтво - це як гра в бісер, коли результати виникають на перетині досвіду, естетики та світосприйняття.


Comments


bottom of page